Американська англійська

Американська або британська англійська?

300 років тому існував один-єдиний варіант англійський. Той, на якому говорили в Британії. Ця мова і була принесена британцями в нові землі. Америка, Австралія, Нова Зеландія, Індія, Азія і Африка заговорили по-англійськи. У кожному з цих місць англійська мова розвивалася по-своєму, збагачуючись і еволюціонуючи. І по неминучій закономірності поверталася на батьківщину - з емігрантами, товарами, технологіями, комунікаціями.

Отже почнемо з того, що сучасна британська англійська, по-перше, неоднорідна, по-друге, далека від класичної англійської мови, що існувала декілька століть назад. Усередині британської англійської виділяються три мовні типи: консервативна англійська (conservative - мова королівської сім'ї і парламенту), прийнятий стандарт (received pronunciation, RP - мова ЗМІ, її ще називають ВВС English) і просунута англійська (advanced english - мова молоді). Останній тип - найрухоміший, саме він активно вбирає в себе елементи інших мов і культур. Advanced English більше всього схильна до загальної тенденції до спрощення мови. Зміни відбуваються перш за все в лексиці англійської мови, одній з наймобільніших його частин: виникають нові явища, які треба назвати, а старі набувають нових назв. Нова лексика приходить в британську англійську(молодіжну) мову і з інших варіантів англійської, зокрема, американської англійської.

Проте ще більш змінна частина англійської мови - це фонетика. Фонетичні відмінності повсюдні, і саме вони визначають насамперед той або інший варіант або діалект мови. Скажімо, магазин англійці називають "шоп", а американці "шап"; любов у англійців "лав", у ірландців - "лів", а у шотландців - "лув"; день англійці вимовляють як "дей", а австралійці - "ді". У Америці існує три основні діалекти: північний, центральний і південний. Кожен з них у свою чергу підрозділяється на декілька субдіалектів. Самий насичений і характерний - південний діалект, особливо каліфорнійський. Це квінтесенція того, що прийнято називати амерікансько-англійською вимовою: "реканье", смачне жування, укорочення голосних. Так, слово "бете" ("краще") перетворюється на "бедер". Ближче до класичної англійської мови - північний діалект, мова східного узбережжя, Новій Англії, куди свого часу прибули перші переселенці з Британії. У самій же Великобританії теж виділяється декілька регіональних діалектів: північний, центральний, південно-західний, південно-східний, шотландський, валлійський і ірландський.

Один з цих діалектів - мова освіченого населення Лондона і південного сходу Англії - з часом придбав статус національного стандарту (RP). Його основу складає "правильна англійська" - мова кращих приватних шкіл (Eton, Winchester, Harrow, Rugby) і університетів (Oxford, Cambridge). Це і є та класична, літературна англійська, яку викладають, наприклад, в нашому ВНЗ і яка є базою будь-яких аудіо курсів англійської мови в лінгвістичних школах для іноземців.

Ірландський, австралійський і новозеландський варіанти англійської, мабуть, щонайближче до класичної британської англійської. Через географічну ізольованість ці країни не випробовували сильного впливу інших мов і культур. Відмінності полягають головним чином знову ж таки в англійській фонетиці - зокрема, в мелодиці. Це рівніша, "нейтральна" англійська вимова, заміна "складних" звуків простішими, наприклад, міжзубного в словах that, think звичайним. Ірландці, крім того, не економлять звуки між приголосними, додають нейтральні: наприклад, film звучить як "філем". Ірландський англійський музичніший, співучий - що йде від кельтської; для австралійської англійської характерний повільніший ритм і рівна інтонаційна шкала.

Американська англійська мова

А ось Америка створила практично нову мову: зміни торкнулися не тільки англійської фонетики і лексики, але і найстійкішої частини мови - англійської граматики. Тому цілком природно, що спори ведуться в основному навколо двох варіантів англійської мови - британської і американської. Американську англійську називають спрощеною мовою. І це, мабуть, найточніше визначення, що відображає її суть. Простим людям з різних країн, що відправлялися до Америки у пошуках щастя, потрібний був такий же простій і нехитрий спосіб спілкування. Рафінована мова англійської аристократії зовсім не підходила для цих цілей. Та і мало хто з переселенців володів нею. У основу американської англійської стала розмовна англійська, мова торговців, буржуазії, що народжується. Але, як відомо, не тільки британці і ірландці освоювали Америку.

Туди потягнулися народи зі всієї Європи: французи, іспанці, скандинави, німці, слов'яни, італійці. Новій нації був потрібний об'єднуючий елемент, який допоміг би подолати національні відмінності. Таким елементом і стала перетворена англійська мова, так звана тепер американська англійська. Вона неминуче повинна була стати простіше в листі, вимові, граматиці. І так же неминуче ввібрати в себе елементи інших мов. На відміну від британського варіанту американська англійська гнучкіша, відкрита до змін і легка для сприйняття. Зокрема, тому вона і набула більшого поширення в світі. Це мова нового покоління без певної національності і місця проживання, вихованого на масовій культурі

Нові комп'ютерні технології, могутня індустрія розваг, глобальний бізнес - все це "зроблено в Америці", а працює всюди. Самі американці головним своїм досягненням називають уміння створювати моделі і експортувати їх. Вся історія, культура і менталітет Америки уміщаються в одне поняття - "американська мрія". І цим прикладом для наслідування, цією мрією американці заразили майже весь світ. Те, що весь світ вивчає саме англійську мову, теж заслуга американців. Проте, як і в багатьох інших випадках, вони тільки дали поштовх, а розвиток пішов своїм шляхом.

Англійська мова, яку вивчають в мовних школах всього світу іноземці, носії мови називають Course Book English (мова підручників). Це базовий стандартна англійська, загальна для всіх варіантів цієї мови. У неї немає колориту, кольору - того, що відрізняє носіїв мови від неносіїв або один від одного. Англійські ідіоми, фразеологізми, словотворення, метафори, жаргон в кожному варіанті мови - свої. Осягнути їх, так само як освоїти "місцеву" англійську фонетику і мелодику, означає наблизитися до досконалості, перейти на інший рівень - "англійська як рідна". Завдання для більшості іноземців недосяжне. Але, з іншого боку, мало хто його перед собою ставить. Англійська мова в сучасному світі всього лише засіб комунікації. Причому зовсім не з носіями (точніше - не стільки з ними), а з людьми різних національностей. Англійська мова в наші дні - це новий зручний есперанто. Проте на відміну від того, "справжнього" есперанто - що не пішов в небуття.

Зараз можна говорити про появу і закріплення якоїсь усередненої універсальної англійської мови, що увібрала в себе особливості різних мов. Це й не американська англійська, не британській її варіант і ніякий інший - це "міжнародна мова". Вона, природно, легше для розуміння. По-перше, вона нейтральна по забарвленню, по-друге, іноземці говорять по-англійськи повільніше, вимовляють звуки ізольовано, а слова чітко. Крім того, вона зручніша: не треба напружуватися, намагаючись наблизитися до "чисто британського" або "чисто американського" акценту.

Цю ж задачу вирішує і "міжнародна мова бізнесу". Черговий міф - що це американська англійська. Вірно, що бізнес - американський винахід (як і само слово), що школи бізнесу з'явилися в Америці і до цього часу велика і краща їх частина там розташована. Але що стосується мови бізнесу, то її не можна віднести до якогось варіанту англійської, американської або британської. Це професійна мова. Як і мова будь-якої професії, вона має певний, досить обмежений набір термінів, кліше, якими користуються представники цього роду діяльності. Мова бізнесу (читай ділова англійська) освоюється разом з професією (у переважній більшості бізнес-шкіл світу викладання ведеться на англійській). Її можна вивчити і на спеціальних курсах бізнес англійської (Business English, Executive English). Базовий зміст цих курсів однаковий у всіх англомовних країнах. Тому немає великої різниці, де їх проходити: у США або Великобританії, Австралії або Ірландії, Канаді, Новій Зеландії або на батьківщині.

Яку ж мову вивчати? Американську англійську або чисто британську?

Відповідь на це питання закладена в меті: для чого вам англійська мова потрібна? Якщо ви збираєтеся здавати TOEFL і вчитися в Америці, без американської англійської не обійтися. Думаєте емігрувати до Канади? Непогано було б познайомитися з особливостями канадської англійської. І так далі. Але вивчати треба правильну мова. На думку багатьох лінгвістів і викладачів, такою мовою є саме британська англійська, точніше, та її частина, яка називається "Прийнятий стандарт" (RP). Правильна базова англійська потрібна, до речі, і для того, щоб розуміти і інші варіанти мови, діалекти і особливості. І щоб змогти їх освоїти. Як вважає викладач лінгвістичного центру Наталія Кузнецова, людина з гарною класичною англійською ніде не пропаде і, якщо буде потреба, достатньо легко зможе перебудуватися, звикнути до іншої модифікації мови, у тому числі й американській, й англійській.

На думку Наталії Кузнецової, починати з британського варіанту англійський треба ще і тому, що це якнайповніша і багатша мова. Американська англійська граматика в порівнянні з британською помітно спрощена. Американці визнають тільки прості часи: сьогодення, що пройшло і майбутнє Simple, - і майже не використовують Perfect. Загальна тенденція американського варіанту англійської до спрощення відноситься і до вимови. Американську англійську можна назвати "недбалою" мовою. Британський варіант більш particular, більш скрупульозний. У ньому існує величезна безліч інтонаційних моделей, на відміну від американської англійської, де присутня практично одна: рівна шкала і низхідний тон. Ця інтонаційна модель визначає і всю звукову структуру американського варіанту. У британській англійській багато шкал: низхідні і висхідні, ступінчасті і ковзаючі. То ж стосується тонів. Іноді акцент видає не вимовлення звуку, а темпоральні характеристики: варто трішки затягнути (або недотягнути) звук - і у вас дізнаються іноземця. Самі американці, до речі, з пієтетом відносяться до британської англійської. Мліють від звучання їх мови.

Американці навіть влаштовують у себе такі вечірки: запрошують справжнього англійця в гості, просять його що-небудь розповісти, а самі слухають, як він говорить. Британську англійську американці називають рафінованою - цієї мови у них ніколи не було, як не було, природно, і того, що називається "Англійськими традиціями і культурою". Частково заздривши британцям, американці говорять, що ті show off - випендрюються. Самі ж британці говорять, що вони просто polite - ввічливі.